вибір

Справжнє кохання триває вічно.

Доля – це вибір та його слідство. Я вірю, що кожен з нас має певну місію. Я вірю, що ми ніколи не знаємо, кого зустрінемо на сусідній вулиці і чому нас навчить ця людина. Але при цьому я не сприймаю таке поняття як«доля» чи«не доля». Частіше за ними ховається звичайна боягузтво перед новим, страх вийти із«зони комфорту». Якщо в тебе є ціль і твоєю метою керує любов і працелюбність, то ти неодмінно досягнеш гарного результату.

Біч людства – це самотність, і з кожним роком він хльостатиме все сильніше. Як би багато людей не спілкувалися у віртуальному просторі – воно віддаляє, все менше сам світ потребує людей. Самотність - це не вибір, це природний відбір.

Найскладніше не зробити вибір, а потім жити з ним.

Послухай, я не бажаю знати, хто ти такий, але якщо б у тебе був вибір, ким би ти став?

Кохання не веде рахунок помилок. Кохання не пам'ятає промахів. Немає серед нас досконалих. Ми не завжди чинимо правильно. Траплялося, ми ображали одне одного словами та вчинками. Ми не можемо стерти минуле. Ми можемо лише визнати свою провину. Ми можемо вибачатися і не допускати подібного в майбутньому. Якщо я винен перед дружиною, ніяк більше я не можу полегшити біль, який, можливо, завдав. Якщо вона образила мене, і розкаявшись, вибачилася, у мене є вибір: судити її або пробачити. Якщо хочу судити її, якщо хочу відплатити їй тим самим чи змусити її розплатитися, я – суддя, вона – злочинець.Близькість між нами неможлива. Якщо я прощаю, близькі стосунки можна відновити. Прощення – шлях кохання.

Слабкий має право на вибір зброї. А коли слабкого зіб'ють на землю і добивають ногами – може схопитися за ціпок, ніж чи пістолет, що потрапить під руку.

«Міжчасовий вибір» – це термін, яким економісти позначають рішення, які ми приймаємо в теперішньому, але дуже значущі для майбутнього.

Усі ми люди. Ми робимо що має, коли нам цього нічого не варте, коли честь дається легко. Але рано чи пізно в житті кожної людини настає день, коли вона має зробити вибір.

Батько зробив йому пропозицію, від якої він не зміг відмовитись. Лука Бразі тримав пістолет біля його скроні, і батько запропонував вибір: або на контракті мозок, або підпис.