життя

Час пройшов так швидко, а йшов так повільно.

Звідки ця спустошеність? - Запитав він себе. - Чому все, що було в тобі, пішло і залишилася одна порожнеча?

Всім з місця! Я впустив мізки.

У художників інше, не доступне іншим сприйняття світу.

Знаєш іноді… іноді я майже вірю, що шаленство — це вигадка. Я ніколи не відчував того, що інші… нібито Ліси чи старого Влада. Але часом... - Він помовчав. - Ну не знаю. Я відчуваю, ніби перебуваю зовсім поруч, Роза. Зовсім поруч із краєм. Начебто варто зробити один невірний крок і мене затягне туди, звідки я не зможу повернутися. Втрачу себе.

Можеш робити будь-що, можеш йти куди завгодно, все одно від власної природи тобі не втекти. Убога людина залишиться убогим, який би дорогий костюм він не напнув, скільки б часу не витратив на косметику. Неможливо змінити постійне.

Вовку із собакою не вжитися.

…Коли дитина про щось питає, заради всього святого, не ухиляйся, а відповідай. І не заговорюй зуби. Діти є діти, але вони помічають викрутки не гірше дорослих, і всяка викрутка тільки збиває їх з пантелику.

Якщо ти командуєш чоловіками, спирайся на жорсткі правила. Або завоюй їхню повагу — якщо зумієш. Або залякай їх.

... І буря нарешті обрушилася на них усім своїм тягарем.