Книга / твір

— А взимку я помру з голоду. - Чому? — Ну, жирів і вуглеводів я майже не їм, основна енергетична цінність раціону в білку, а білок у яйці, а яйце в качку, качка в зайці, заєць у лисиці, а лисиці у мене немає, тільки писе-е-єць. І той минулорічний.

— А я одного разу з'їв людину. Під час облоги, ось так. — Що, справді з'їв? - Не цілком, тільки ногу. - Це жахливо! — Та ні, з гірчицею нормально.

Будувати здогади про відсутніх, яких любиш, значить піддавати себе тортурам.

... у кожного є скринька... Там заховані щасливі миті. Зловживати цим не слід, але коли вам зовсім погано - обережно дістаньте його з-під ліжка. Витріть пил вологою ганчірочкою. І відчиніть вашу скриньку, і дістаньте одну, тільки одну щасливу мить, вдивіться в неї, згадайте...

Але мабуть, головне питання: чому я починаю каятися лише після того, як зроблю щось абсолютно безрозсудне?

Не шкодуй себе. Себе шкодують лише нікчемності.

Досить лише пересунути стілець на кілька кроків. І ти знову і знову дивишся на західне небо, варто тільки захотіти.

Чому життя підсунуло до мене саме цих людей, а не якихось інших? Тому що свободи немає – кожен обирає з того, що йому запропоновано. Я вибрав друзів із тих, кого підвела до мене доля. І вона правильно зробила - їх можна і треба любити, моїх друзів.

Мудрість старших найчастіше є запорукою кращого вибору.

Знаєш, я завжди трошки сумувала за тобою, навіть коли ти був поряд зі мною. Сумувала ніби трохи про запас. Щоб потім, коли ти підеш додому, не так нудьгувати. Але це все одно не допомагало.