Фільм

Політика навчила мене важливим принципом: особисті проблеми не повинні відбиватися на моїх рішеннях.

— У мене розривається серце. — У вас немає серця. Якось я хотіла віддати вам своє.

— Кого ти шукаєш? Хто твій ідеал? — По—перше, він надто скромний і не знає про свою ідеальність. — Це я. — Він розумний, чуйний, веселий. — Розумний, чуйний, веселий? Я, я, я. — Він романтичний і сміливий. — Знову я. — У нього гарна постать, але при цьому він не виглядає щохвилини у дзеркало. — У мене чудова фігура, і я іноді місяцями не підходжу до дзеркала. — Він добрий, чуйний і ніжний і не соромиться плакати. — Ми про чоловіка говоримо? — Він любить тварин та дітей і міняє какані пелюшки. — А слово какане він також вживає? — Грає на музичному інструменті та любить свою матір. — Вилитий я, просто вилитий. Так це я.

— Розслабся, Бетті, все гаразд. — Так, Бетті. У нас все в порядку. Справжнє питання – чи ти гаразд?

Ніхто не засмутиться, якщо ти помреш, бо ти вже мертва. У тебе байдуже серце.

Насправді ти зазвичай не підходиш до дівчат, я маю рацію? Правда в тому, що ти тихий, скромний, сором'язливий, чутливий тип, але якби я ризикнула, я могла б дізнатися, який ти дотепний, сміливий, пристрасний, ніжний, відданий, безрозсудний, люблячий, трохи божевільний, трохи поганий, але ж ми, дівчата, саме на таких і западаємо.

— Як протікає батьківство? — О, чудово. Приголомшливо. Так, чарівно. — Поспати вдається? — На жаль. — Що ж. Бути на побігеньках у вимогливої ​​дитини, вставати у будь—який час за її примхою... Незвично, мабуть? — Навіщо він? — Ви ж знаєте. Вічно за ними забираєш, гладиш по головці... — Це що, прикол? —... І ні слова подяки. Вони навіть обличчя людей не розрізняють. — Ви жартуєте, так? — А ти все кажеш:«Розумниця. Ти у нас розумниця»... — Це про мене? —... І міняєш підгузки. — Так, без цього ніяк. — Не вловлюю.

Не буває поганих ідей, бувають погано реалізовані.

У світі немає примар, крім тих, що криються в нас самих.

Беручи на себе місію правосуддя, десь та порушиш закон.