Серіал

- Дякую. - За що? — За те, що виявилося таким жахливим розчаруванням.

Хочеш, щоби народ нормально їздив? Прибери подушки безпеки, прикріпи мачете на рівні шиї, і всі їздитимуть зі швидкістю 3 милі/годину.

Слухай, з мене не дуже гарна нянька. І вибач, молочка з печивом у мене для тебе теж немає.

— Значить, я вирішуватиму вашу проблему? — А я завойовую вам медаль. — Якщо я отримаю медаль, я вигравіюю ваші ініціали ззаду. - О, мої ініціали на вашому заді - нічого собі картинка.

- Ніяк не можу зв'язатися з Емі. Я відправив е-мейл, зайшов у відеочат, написав у твіттер, відзначився на її сторінці на Фейсбуці, надсилав їй повідомлення. Безрезультатно! — А телефоном не пробував зателефонувати? - Телефон! А знаєш Леонарде, ти в якомусь сенсі мудріший за всіх нас!

— Треба зацінити новий фільм про Індіану. - Вже зацінив. - Без мене? — Ти був у пеклі. - Це не відмазка.

— Іди, ти віриш у зло? — Звичайно, вірю, торгую нерухомістю.

— Джоне, ви солдат. Вам потрібен час, щоб звикнути до громадянського життя, і записи в блозі про все, що з вами відбувається, дійсно допоможуть вам. - А нічого не відбувається.

Але цього монстра більше немає. Людина, що ховалася за її обличчям, не позбавлена ​​недоліків. Але я приймаю тебе таким. Іноді найцікавіша книга ховається в курній обкладинці. Іноді найкраща чашка - та, що надколота.

— Вони всі бояться вашої помсти. — Виходить, вони вже програли. Чим більше я дізнаюся про своїх генералів, тим менше їх поважаю. Візьмемо, наприклад, Вітеллі - блискуча репутація, але в ньому немає відваги, він готовий вражати лише беззахисних.