час

Усьому свій час. Час руйнувати та час будувати. Час мовчати та час говорити. Так це так. Але що? Є ще щось, ще щось, що треба сказати...

Займи мені місце біля вікна, коли потрапиш у пекло!

Матриця - це система, Нео. Ця система – наш ворог. Коли ти всередині, ти озираєшся, що ти бачиш? Бізнесмени, вчителі, адвокати, теслярі. Люди, яких ми намагаємося врятувати, але поки вони підключені, вони все ще є частиною системи, а значить — наші вороги. Ти мусиш зрозуміти, що більшість цих людей не готові до відключення. І багато з них дуже прив'язані до системи, тому вони боротимуться за неї… Ти слухаєш мене, Нео, чи милуєшся на жінку в червоній сукні? Оглянься.

- Це ад? — Так!... Розумієш, у старого пекла була одна проблема — більша частина його мешканців уже була мазохістами... Було багато:« Дякую, сер, запхніть мені наступну гарячу палицю в зад». Але глянь на них — ніхто не любить чекати в черзі. — А що відбувається, коли настає черга? - Нічого. Вони повертаються в кінець. Дуже продуктивно.

Бажаючи впізнати людину, ми цікавимося її життям аж до найдрібніших подробиць, бо будь-який індивід є біографією, своєрідною розповіддю. Кожен з нас збігається з єдиним у своєму роді сюжетом, що безперервно розгортається в нас і за допомогою нас. Він складається з наших вражень, почуттів, думок, дій та (далеко не в останню чергу) наших власних слів та оповідань. З погляду біології та фізіології ми не так сильно відрізняємося один від одного, але в часі — в безперервному часі долі — кожен з нас унікальний.

Так, ця нова молодь, що підросло покоління, яке не пам'ятає ні воєнного часу, ні навіть самої війни – саме вона становить надію світу. Національні відмінності не мають для неї жодного значення.

Влада, час, гравітація, кохання. Ті сили, що реально б'ють тебе по дупі, завжди невидимі.

Повільно поширюється зсередини - з околиць, а може, і з самого серця - тепло. А потім легкий смуток, що ледве стискає горло. І одразу ж радість. Радість така дика, що навіть хочеться плакати. І слідом якесь надприродне натхнення. А потім лагідне все, що триває і триває хвилювання. І над усім домінує бажання торкнутися. Усього на мить, і найкраще губами. Так! Це саме те. Це ніжність.

Я іноді думаю, що інтроверти створені для життя за старих часів.

Джентльмен - чоловік, який, запросивши дівчину до себе додому подивитися гравюри, показує їй гравюри.