правда

Факт очікування чогось робить це ще цікавішим.

Мільйони років у квітів ростуть шипи. І мільйони років баранчики все-таки їдять квіти.

Іноді на життєвому шляху зустрічається такий собака, який справді поселяється в твоєму серці, і його неможливо забути.

Я кидаю чоловіка, цю святу людину з усіма зручностями!

- Фібі, перестань, ти нікого не вбивала, просто люди вмирали, поки ти була в дантиста. Це звичайний збіг. — Ти їм скажи. Ой, не вийде, ВОНИ ПОМЕРЛИ!

- Що ти тут робиш? Пішли усередину! - Я не можу. Ачі приїде, і ми втечемо! - Що? Ви трахнете?

— А чому однією щіткою користуватись не можна, а одним милом можна? — Бо мило — не щітка. Воно саме себе очищає. - Гаразд. Тільки коли підеш у душ, подумай про те, що я мою в останню чергу, а ти в першу.

Я скінчився, а ти жива. І вітер, скаржачись і плачучи, розгойдує ліс і дачу. Не кожну сосну окремо, А повністю всі дерева З усією безмежною далею, Як вітрильників кузова На гладі бухти корабельної. І це не з молодості Або з люті безцільної, А щоб у тузі знайти слова Тобі для пісні колискової.

Усі ми переживаємо те, що не хотіли б.

Призовний поклик сирени-мінетниці робить із мужика ганчірку. Таким шантажем баби та одружують на собі!