Поступово відкрилося мені, що лінія, що розділяє Добро і Зло, проходить не між державами, не між класами, не між партіями — вона проходить через кожне людське серце.
Скільки себе не вмовляй, але в серці чоловік завжди залишається мисливцем. Він може будувати міста і зводити монументи в славу своєї величі, але від своєї природи йому не втекти. Лук і стріла, прекрасні у своє простоті. Хіба може бути збігом той факт, що усі народи винайшли його незалежно один від одного? Чи це щось інше? Щось в нашій крові? Щось первісне, що прагне назовні?
Тільки правдивий розум може впоратися з брехнею та ілюзіями; тільки правдиве серце може впоратися з отрутою ненависті. З самого початку часів тьма процвітає в порожнечі, але вона завжди поступається місцем чистому світлу. Жди це світло і воно прийде...
Не можна прив’язуватися до людей всім серцем, це непостійне і сумнівне щастя. Ще гірше — віддати своє серце одній єдиній людині, бо що залишиться, якщо вона піде? А вона завжди йде.
Останні коментарі