Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Піде в свою Московщину, А Дівчина гине — Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати,
Життя має межі, воно коротке, а мрії безмежні. Сам ти йдеш по дорозі, а Мрія вже вдома. Сам ти йдеш до коханої, а Мрія вже у неї в обіймах. Сам ти живеш в цю годину, а Мрія відлітає на багато років вперед. Вона летить далі тієї межі, де в темряві обриваєтьсяЖиття.
Якою незграбною стає людина, коли вона кохає по-справжньому! Як швидко злітає з неї самовпевненість! І якою самотньою вона собі здається; увесь її хвалений досвід раптом розсіюється, як дим, і вона почуває себе такою невпевненою.
Останні коментарі